Защита от шума и вибраций

Будівельна акустика

За матеріалами БСЕ

Будівельна акустика, наукова дисципліна, що вивчає питання захисту приміщень, будівель та територій населених місць від шуму архітектурно-планувальними та будівельно-акустичними (конструктивними) методами. Будівельну акустику розглядають і як галузь прикладної акустики, так і як розділ будівельної фізики. До архітектурно-планувальних методів будівельної акустики відносяться: раціональні (з погляду захисту від шуму) об'ємно-планувальні рішення будівель та приміщень; видалення джерел шуму від об'єктів, що захищаються; оптимальне планування мікрорайонів, житлових районів та територій промислових підприємств. Будівельно-акустичні методи включають застосування конструкцій та пристроїв, що забезпечують ефективне зниження рівня шуму (див. Звукоізоляція, Звукопоглинаючі конструкції), вони тісно пов'язані з проблемою зниження шуму від технологічного, санітарно-технічного та інженерного обладнання, засобів транспорту, механізованого інструменту та побутових приладів (у багатьох випадках боротьба з шумом насамперед доцільна безпосередньо у джерелі його виникнення). До завдань будівельної акустики відносять і питання досліджень та розробки акустичних матеріалів. Проблеми будівельної акустики набули у сучасному будівництві великого значення: заходи щодо боротьби з шумом забезпечують покращення санітарно-гігієнічних умов життя населення, сприяють підвищенню продуктивності праці, експлуатаційних якостей та комфорту будівель.

Будівельна акустика як самостійна наукова область виникла на початку 30-х років. 20 ст. та набула інтенсивного розвитку з 50-х рр. н. у зв'язку з значним зростанням кількості та потужності джерел шуму всередині будівель (інженерне та санітарно-технічне обладнання, радіоприймачі, телевізори, магнітофони, побутові електричні прилади та ін.) та на територіях населених місць (засоби автомобільного, повітряного та залізничного транспорту), а також у зв'язку з розширенням масштабів застосування індустріальних полегшених огороджувальних конструкцій, володіють порівняно низькою звукоізолюючою здатністю. Наукові дослідження з будівельної акустики проводилися головним чином в напрямку розробки теорії шумоізоляції огороджувальних конструкцій та відповідних методів їх розрахунку і проектування. Основні тенденції сучасних досліджень у галузі будівельної акустики - пошук найбільш ефективних шумопоглинаючих і звукоізолюючих конструкцій та пристроїв, вдосконалення методів їх розрахунку, розробка полегшених конструкцій з підвищеною шумоізоляційною здатністю та нових містобудівних принципів, що сприяють захисту житлової забудови від транспортного шуму.

Будівельна акустика базується на теоретичних положеннях загальної акустики, в ній використовуються експериментальні методи досліджень у лабораторних та натурних умовах (наприклад, метод моделювання при дослідженні звукоізолюючої здатності конструкцій, що захищаються та вивченні поширення шуму в приміщеннях, інженерних комунікаціях, а також на територіях міської забудови).

У СРСР основним науково-дослідним центром з проблем будівельної акустики є інститут будівельної фізики. Питання будівельної акустики займають велике місце на Міжнародних акустичних конгресах, що проводяться Комісією з акустики (1СА) Міжнародного об'єднання теоретичної та прикладної акустики (IU PAP) при ЮНЕСКО. Інститут будівельної фізики випускає збірники наукових праць з питань будівельної акустики. У закордонній пресі статті з будівельної акустики публікуються в журналах "Applied acoustics" (Essex, з 1968), "Acoustical Society of America. Journal" (N. Y., з 1929) та "Larmbekampfung" (Baden-Baden, з 1957).